Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

31 прибутковості до сталості; від логіки ресурсозабезпечення до логіки знань та інновацій. Розглядаючи послідовний розвиток теорії управління виділяють кілька ключових парадигм, а саме: раціоналістично-механістична (класична), поведінкова, системна, ситуаційна, інституційна, синергетична, цифрова, парадигма сталого розвитку. Раціоналістично-механістична парадигма базується на принципах позитивізму та детермінізму. Організація розглядається як механізм, а управління, як функція раціональної координації. До основних характеристик відносяться: формалізація процедур, ієрархічність, стандартизація, функціональна спеціалізація. Обмеження цієї парадигми пов’язані з ігноруванням соціально-психологічних аспектів та впливу зовнішнього середовища. Сутність поведінкової парадигми полягає в тому, що управління дедалі більше ґрунтується на поведінкових теоріях: мотиваційні концепції (Маслоу, Герцберг, МакКлелланд), теорії лідерства, теорія емоційного інтелекту, теорія організаційної культури. Також, гуманізація управління проявляється у розвитку коучингового стилю, участі персоналу в прийнятті рішень, підтримці психологічної безпеки, формуванні ціннісно орієнтованих організацій. Людина розглядається не як ресурс, а як носій інтелектуального капіталу. Системна парадигма змінює уявлення про організацію як закриту структуру. Організація розглядається як відкрита система, що взаємодіє з середовищем; має входи, виходи та зворотний зв’язок; прагне гомеостазу.Це означає, що управління більше не може базуватися лише на жорсткому плануванні, воно повинно враховувати динамічну невизначеність. В сутності ситуаційної парадигми розкривається те, що ефективність управління залежить від конкретних умов. Це означає гнучкість та адаптація стилю керівництва до конкретних умов, врахування внутрішніх і зовнішніх факторів. Все це вимагає високої компетенції від управлінців, реалістичності управлінських рішень.