Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

43 свідчать про поступовий перехід галузі до більш високого рівня технологічної зрілості та адаптації до умов цифрової економіки. Активізація роздрібного споживання у форматі DIY, особливо в західних регіонах України, відображає мікроекономічні реакції домогосподарств на обмежений доступ до великих будівельних підрядників та зростання вартості професійних послуг. Це підтверджується в межах концепції поведінки споживача [2], де останній стає не лише клієнтом, а й частково виробником. Динаміка розвитку ринку металопрокату також демонструє його тісний зв’язок із будівельним сектором, інфраструктурними проєктами та програмами економічного відновлення. Реалізація державних і міжнародних програм відбудови інфраструктури створює додатковий попит на металопродукцію та сприяє відновленню виробничої активності підприємств галузі. Така залежність відповідає теоретичним моделям структурної взаємодії галузей економіки [4], у яких розвиток базових промислових секторів виступає ключовим фактором економічної стабілізації та зростання. В умовах трансформації ринку металопрокату особливого значення набувають організаційно-структурні характеристики підприємств, які визначають ефективність управління бізнес-процесами, швидкість адаптації до змін зовнішнього середовища та здатність забезпечувати безперервність операційної діяльності. Організаційна структура підприємств металопрокату формується з урахуванням специфіки їх діяльності, що поєднує виробничі, логістичні, складські та дистрибуційні процеси. Однією з найбільш поширених є функціональна організаційна структура, яка передбачає поділ управління за основними функціональними напрямами, зокрема закупівлями, логістикою, збутом, фінансами та складським обліком. Така структура забезпечує високий рівень спеціалізації персоналу та ефективність виконання стандартних операцій, що є особливо важливим для підприємств із великими обсягами типових транзакцій. Водночас функціональна структура може ускладнювати координацію між підрозділами,