Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

58 Ключові слова : публічна служба; освіта впродовж життя; професійний розвиток; вища освіта; європейська інтеграція; державні службовці; публічне управління Сучасний етап розвитку публічного управління в Україні характеризується поєднанням глибоких структурних трансформацій, зумовлених європейською інтеграцією, та функціонуванням державних інституцій в умовах повномасштабної війни. У таких обставинах особливої актуальності набуває питання формування спроможної публічної служби, здатної забезпечувати безперервність державного управління, реалізацію політики та надання адміністративних послуг за умов високої невизначеності та кризових навантажень. Як засвідчують європейські та міжнародні аналітичні матеріали, ключовим чинником такої спроможності є не лише нормативно-інституційна архітектура, а передусім рівень професійної підготовки, компетентностей і здатності до адаптації державних службовців [11; 12]. У цьому контексті вища освіта та система професійного розвитку розглядаються як стратегічні інструменти формування людського капіталу публічної служби, що потребує їх переосмислення відповідно до сучасних викликів. Освіта впродовж життя дедалі чіткіше позиціонується в європейських документах як необхідна умова сталості публічного управління, особливо в умовах криз, воєнних конфліктів і трансформацій державної політики [9; 10; 13; 14]. Європейський підхід до розвитку публічної служби ґрунтується на інтеграції системи вищої освіти та професійного навчання в єдиний простір безперервного розвитку компетентностей. Хартія європейських університетів з освіти впродовж життя визначає університети як ключових акторів у підготовці та перепідготовці фахівців для публічного сектору, підкреслюючи необхідність гнучких освітніх форматів, орієнтації на дорослих слухачів і визнання результатів попереднього навчання [9]. У межах Болонського процесу ця логіка доповнюється акцентом на мобільність, прозорість кваліфікацій і розвиток механізмів визнання формального, неформального та інформального навчання,