Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

93 У сучасній системі економічних знань категорія економічної ефективності трансформувалася з вузького інструментарію вимірювання прибутку в складну інтегральну детермінанту якості управління. Для забезпечення методологічної чистоти дослідження ми вважаємо за необхідне розмежувати фундаментальну тріаду понять, а саме «результат», «ефект» та власне «ефективність». Попри семантичну спорідненість, ці категорії відображають різні стадії трансформації ресурсного потенціалу в ринкову цінність. Ефект доцільно розглядати як безпосередній абсолютний наслідок певної господарської операції, що має фіксований вектор вираження у вигляді приросту доходу або економії витрат. Натомість результат постає як синтетичний підсумок реалізації всієї сукупності бізнес-процесів за певний період, що включає не лише позитивні здобутки, а й альтернативні втрати. Економічна ефективність за своєю природою є релятивною категорією, яка маркує не факт досягнення мети, а якість архітектури бізнес-моделі та здатність системи генерувати максимальну корисність на одиницю залученого капіталу. Критичний аналіз світового наукового доробку дозволяє виокремити кілька домінантних парадигм у трактуванні цієї категорії. Неокласична школа, спираючись на принципи Парето-оптимальності, інтерпретує ефективність через призму мінімізації трансакційних та операційних витрат при заданому рівні виходу продукції. Водночас телеологічний підхід зміщує акцент на ступінь наближення до стратегічного імперативу підприємства, де пріоритетом стає не обсяг витрат, а векторизація зусиль на виконання місії організації. Особливої ваги сьогодні набуває інституційно-системна парадигма, яка розглядає ефективність як показник адаптивності підприємства до екзогенних шоків та його здатності гармонізувати інтереси різних груп стейкхолдерів. Підсумовуючи теоретичний огляд, ми пропонуємо дефініцію економічної ефективності як багатовимірної динамічної характеристики, що відображає здатність суб’єкта господарювання до раціональної конверсії обмежених ресурсів у стійкі конкурентні переваги. Таке трактування виводить категорію за межі спрощеного математичного співвідношення результатів до витрат і