Proceedings of the International scientific and practical conference ― Education and Scientific Progress‖ (February 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Manchester, United Kingdom, 2026. - 206 p.

95 підґрунтям для прийняття стратегічних управлінських рішень у довгостроковій перспективі. Висновки. У межах адаптивної парадигми стратегічного менеджменту категорія економічної ефективності виконує роль фундаментального верифікатора якості управлінських рішень. Вона трансформується з пасивного звітного показника в активний стратегічний орієнтир, що визначає здатність суб'єкта господарювання до адаптивної трансформації в умовах перманентної ринкової волатильності. Орієнтація управлінської вертикалі на критерії ефективності дозволяє нівелювати розрив між оперативними діями та стратегічним імперативом розвитку, забезпечуючи внутрішню стійкість системи до екзогенних дестабілізуючих факторів. Економічна ефективність виступає базисом для обґрунтування альтернативних сценаріїв розвитку, де кожен управлінський вплив проходить крізь призму ресурсної рентабельності та мінімізації альтернативних втрат. Аналітичний інструментарій оцінювання ефективності дозволяє ідентифікувати латентні резерви зростання, які в умовах ресурсної обмеженості стають головним джерелом капіталізації бізнесу. Через оптимізацію витрат та максимізацію корисного ефекту від використання інтелектуального та капітального потенціалу формується інвестиційна привабливість підприємства, що є ключовим чинником його розширеного відтворення. Перспективне розширення наукового дискурсу в цьому напрямі вимагає імплементації інтегрованих моделей управління, які б враховували не лише прямі економічні вигоди, а й ефекти від цифровізації та дотримання принципів ESG (екологічної, соціальної та корпоративної відповідальності). Перехід до багатовекторного оцінювання результативності дозволяє сформувати нову парадигму управління, де економічна ефективність гармонізується із соціальною значущістю та екологічною безпекою діяльності підприємства.