Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

193 кафедра педіатрії, Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна МЕДИКО-ПРАВОВІ ТАКЛІНІЧНІ АСПЕКТИМЕДИЧНОГО ДОКУМЕНТУВАННЯ УВИПАДКАХНАСИЛЬСТВАЩОДОДІТЕЙ Вступ. Насильство щодо дітей розглядається як комплексна медико- соціальна проблема, що має значний вплив на показники фізичного та психоемоційного здоров’я дитячого населення. Сучасні дослідження свідчать, що травматичний вплив насильства асоціюється не лише з безпосередніми тілесними ушкодженнями, але й із довготривалими соматичними, поведінковими та психічними порушеннями (Gilbert та ін., 2019). Вплив несприятливих психосоціальних чинників у дитячому віці розглядається як один із предикторів формування хронічних розладів здоров’я та порушень адаптації у подальшому житті (Afifi та ін., 2021). У клінічній практиці лікаря-педіатра проблема насильства набуває особливої значущості у зв’язку з тим, що саме медичні працівники часто є першими фахівцями, які мають можливість виявити потенційні ознаки травматизації. Клінічні ситуації, пов’язані з підозрою на насильство, характеризуються складністю діагностичної оцінки та потребують інтеграції клінічних, етичних і медико-правових підходів (Jenny, 2014). У цьому контексті медичне документування виступає критично важливим компонентом професійної діяльності лікаря. Медичне документування у випадках імовірного насильства щодо дітей виконує багатофункціональну роль. Воно забезпечує систематизовану фіксацію клінічних даних, сприяє об’єктивізації результатів обстеження та формує інформаційну основу для подальших медичних і організаційних рішень (WHO, 2017). На відміну від стандартних клінічних ситуацій, у подібних випадках медична документація набуває потенційної медико-правової значущості, що зумовлює підвищені вимоги до точності формулювань і структури записів.