Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

194 Ключовими принципами ведення медичної документації є об’єктивність, дескриптивна точність та відтворюваність клінічної інформації. Особливої уваги потребує опис тілесних ушкоджень, який повинен базуватися виключно на морфологічних характеристиках із зазначенням локалізації, розмірів та візуальних ознак без використання оціночних або інтерпретаційних формулювань (Kellogg, 2018). Подібний підхід відповідає вимогам доказової медицини та забезпечує клінічну й юридичну коректність медичних записів. Стандартизований підхід до документування передбачає повну фіксацію скарг, анамнестичних даних та результатів об’єктивного обстеження. Послідовність і логічна узгодженість медичних записів мають вирішальне значення для подальшої клінічної інтерпретації та міждисциплінарної взаємодії (Jenny, 2014). Додатковим інструментом об’єктивізації клінічних знахідок може виступати фотофіксація ушкоджень за умови дотримання етичних та правових регуляторних норм (WHO, 2017). Особливості медичного документування визначаються формою передбачуваного насильства. При фізичному насильстві пріоритетним є опис морфології ушкоджень, оцінка їх клінічної відповідності та фіксація супутніх соматичних проявів (AAP, 2018). У випадках психологічного насильства клінічно значущими є зміни психоемоційного стану, поведінкові реакції та психосоматичні скарги, що потребують належної реєстрації у медичній документації (Afifi та ін., 2021). Документування при підозрі на сексуальне насильство характеризується підвищеними вимогами до стандартизації, точності та етичної виваженості. Медичні записи у таких випадках повинні здійснюватися у межах регламентованих клінічних протоколів та процедур міждисциплінарної взаємодії (WHO, 2017). Медико-правовий контекст медичного документування передбачає поєднання принципу конфіденційності медичної інформації з обов’язком лікаря діяти в інтересах безпеки та захисту дитини. Коректність клінічних формулювань, нейтральність викладу та відсутність суб’єктивних інтерпретацій