Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

239 Мистецтво першого десятиліття ХХ століття являло собою надзвичайно складну картину, де були представлені різні художні тенденції, що розвивалися паралельно, іноді у зіткненні чи відштовхуванні: пізній романтизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, реалізм, натуралізм, конструктивізм, кубізм та інше. Відносну плавність розвитку у минулому столітті змінила дрібність, множинність художніх тенденцій. Творча еволюція композиторів набула рис якоїсь прискореності, характеризувалася небувало інтенсивними пошуками та змінами стильових манер [1]. В європейському мистецтві 20-х років ХХ століття відбувся переворот у системі цінностей. У музиці це зумовило пошуки нових виразних засобів, спектр яких охоплював як звернення до принципів барокової стилістики, так і ультрасучасні експериментальні практики. Ці пошуки спирались на нові філософські теорії, на інше бачення природних та соціальних явищ. Ведучими естетико-стильовими течіями 20-30-х років ХХ століття стали неокласицизм, експресіонізм, неофольклоризм, «новий динамізм» та джазовий напрямок. У названий період різко підвисилась роль камерно-інструментальних жанрів, які узяли на себе функцію розвідників нового. Саме фортепіанний жанр став творчою лабораторією, де проходили випробування та відточувалися прийоми, які пізніше застосовувалися композиторами у концертах, симфоніях, театральних жанрах. Серед композиторів, з іменами яких пов’язаний розквіт польської фортепіанної музики першої половини ХХ століття, варто назвати К. Шимановського та В. Лютославського. Відмінними якостями їх творчості стали активний інтерес композиторів до нових художніх напрямів, народних фольклорних традицій, прагнення до створення актуальних засобів виразності та освоєння сучасних технік композиції. Кароль Шимановський є однією з ключових постатей в історії польської музичної культури та вважається одним із найвизначніших польських композиторів після Ф. Шопена. У своїй творчості він органічно поєднав національні традиції з новітніми тенденціями композиторської техніки, що