Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

244 накладених один на одного. Саме в цьому композитор відобразив одну з найважливіших рис латиноамериканської музики – її ритмічну поліфонію. В гармонійній мові «Бразильських танців» присутня простота функціональних відносин. В її основі лежить чергування тоніки і домінанти, і політональності, яка відобразила риси індивідуального почерку композитора. Найчастіше чергування двох функцій здійснюється «синхронно» у двох тональностях. Два різновиди фактури – двох-і триголосся лінеарного типу та акордовий склад – присутні в кожному із танців; вони протиставлені один одному в різних розділах. Крім політональності в «Бразильських танцях» зустрічаються цікаві прийоми полімодальності і поліфункціональності. Стихія танцювальних та маршових ритмів панує в «Провансальській сюїті», що була створена у 1936 році. В даному опусі Д. Мійо відродив основні принципи старовинної танцювальної сюїти та її жанрів, що спираються на певні ритмічні формули та структури. Так, у четвертій частині (всього в сюїті вісім частин) відчувається ритм і рух старовинного тридольного танцю, що нагадує менует характерною синкопою на другій частці і похитуваним ритмом в акомпанементі. У шостій і сьомій частинах Д. Мійо відтворює ритм легкого і рухливого танцю з рухом переважно рівними тривалостями, що нагадує пасп’є або буре. В основі першої і третьої частин лежать ритми рухомих маршів, що асоціюються з масовими народними святами, карнавальними ходами. Зв’язок з класичними традиціями в «Провансальській сюїті» проступає в переважанні контрапунктичного стилю над гомофонно-гармонійним [2]. Низкою чудових п’єс віртуозного плану збагатив фортепіанну літературу і французькій композитор Франсіс Пуленк. Серед них: «Французька сюїта», ноктюрни, новелети, експромти, інтермецо, токата. У більшості творів проявився властивий композитору дар ясної мелодики, прагнення до виразності і стрункості форми. Композитор тяжів у власній творчості в основному до неокласицизму. Великий інтерес представляють також «Сільський концерт» для клавесина з оркестром (1928 р.), «Ранкова серенада» – хореографічний концерт для