Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

37 Поняття конкурентоспроможності підприємств, товарів та послуг, а також факторів, що на них впливають, широко досліджувалися в працях провідних економістів різних шкіл. Серед зарубіжних дослідників особливу увагу варто приділити А. Сміту, Д. Рікардо, М. Портеру, К. Кетелсу та іншим. В Україні цій проблематиці присвятили наукові праці О. Драган, В. Крамаренко, О. Кузьмін, Л. Піддубна, В. Шаповал, Д. Яцковий та інші. Водночас, багато теоретичних, методологічних та практичних аспектів конкурентоспроможності підприємств готельно-ресторанного бізнесу залишаються дискусійними та потребують подальшого дослідження, особливо з огляду на сучасні складні та нестабільні умови розвитку. Індустрія гостинності характеризується високим рівнем конкуренції та сильною залежністю від сезонних, природних, соціально-економічних і політичних факторів. Розвиток ринку готельно-ресторанних послуг і складність діяльності на ньому визначаються специфікою функціонування підприємств у цій галузі. Конкурентоспроможність у такому контексті виступає ключовим показником ефективності діяльності підприємств і водночас проявляється через ринкову конкуренцію, яка є основною рушійною силою розвитку індустрії гостинності [2]. Конкурентоспроможність підприємств індустрії гостинності розглядається як комплексна характеристика, яка відображає здатність окремого підприємства та бізнесу в цілому своєчасно реагувати на зміни ринкових умов, зберігаючи при цьому переваги щодо інших учасників ринку [3]. У теоретичному та практичному вимірах оцінка конкурентоспроможності підприємств набуває особливої актуальності, оскільки лише на основі системного аналізу можна визначити рівень конкурентоспроможності та обґрунтовано планувати заходи щодо його підвищення. Водночас слід зазначити, що на сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого підходу до оцінки цього показника. З одного боку, він слугує основою для розробки стратегічних та оперативних планів підвищення конкурентоспроможності, а з іншого – виступає ключовим критерієм ефективності впроваджених заходів.