Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

65 наприклад: розвиток підшкірного жирового шару і спеціального зимового пір’я або хутра, перехід до життя під сніговим покривом. Навіть дрібні гризуни, незважаючи на недосконалість їх терморегуляції, можуть жити під снігом всю зиму, зберігаючи активність. Велику роль у цьому відіграє забезпеченість кормом, необхідна для відновлення втрат енергії. Цьому сприяють кормові запаси (у гризунів) або зміна режиму харчування (дятли, наприклад зимою переходять від харчування комахами до харчування насінням хвойних). Характерною формою сезонних адаптацій є міграції, тобто сезонні переміщення, що допомагають тваринам уникати несприятливих наслідків настання зими (переважно через погіршення кормових умов). Найкраще виражені ці адаптації у птахів, осінній відліт і весняний приліт яких є невід’ємною частиною природних явищ у помірній і північній зонах. Вираженість міграції залежить від міри сезонних коливань умов середовища. Ця залежність ілюструється співвідношенням числа перелітних птахів, з одного боку, і осілих та кочуючих – з другого, в різних за сезонною контрастністю зонах. Явище сезонних міграцій відоме також у летючих мишей, а серед безхребетних – у деяких метеликів (зокрема, в американських данаїд), тобто у тих організмів, органи пересування яких забезпечують подолання великих відстаней. Важливою формою сезонних адаптацій є виникнення стадій спокою з підвищеною стійкістю до несприятливих умов. Синхронізація циклів розвитку з ритмом зовнішніх умов внаслідок чергування стадій спокою і активної життєдіяльності особливо поширена у пойкілотермних організмів ( організмів з несталою температурою тіла – рослин, безхребетних і нижчих хребетних тварин), хоч переживання несприятливих за кліматичними і кормовими умовами сезонів у стані спокою відоме і в ряді гомойотермних організмів (організмів із сталою температурою тіла – вищих хребетних). У помірних широтах стан спокою є звичайно пристосуванням до переживання зимового періоду з низькими температурами, а в тропіках – до переживання літнього періоду з посухою. Типовим прикладом стану фізіологічного спокою є зимова