Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

95 відповіді на запити сучасності. Для багатьох поколінь він постає не лише як історичний діяч, а як духовний наставник і близький за духом інтелектуальний співрозмовник. Особливий сплеск зацікавленості філософією та життєписом Сковороди припадає на літературне покоління шістдесятників. У пошуках художньо- образних опор та етичних ідеалів митці 1960-х років звернулися до національних традицій минулого, вбачаючи у Сковороді втілення внутрішньої свободи та інтелектуальної незалежності. У творчості представників цієї генерації образ мислителя розкривається під різними ракурсами, проте завжди залишається світоглядно близьким авторові. Такі майстри слова, як Дмитро Павличко, Іван Драч, Володимир Підпалий, здійснили успішну рецепцію ідей любомудра, представивши його постать на широкому соціально-історичному тлі крізь призму власних екзистенційних шукань. Письменники-шістдесятники прагнули по-новому поглянути на життя й творчість видатного просвітителя, образ якого набуває особливого значення як «символ непокореної духовної міці народу». Мислитель стає близьким, життєво необхідним завдяки гуманістичній спрямованості його ідей, адже у творах письменників-шістдесятників у центрі уваги стоїть людина: «Людинознавство – нерв кожного літературного твору. Людина в поезії висвітлюється в морально- психологічних аспектах, актуальних саме для цього часу» [1,12]. Антропоцентризм, інтелектуалізм, «філософія серця», цінність індивідуума усе те, що було притаманне шістдесятникам, перегукується зі сковородинівськими роздумами про людське буття, засноване на самопізнанні, самовдосконаленні й «сродній» діяльності, котра забезпечує як внутрішній (душевний) комфорт, так і гармонію міжособистісних стосунків. Неприйняття зла та фальші у світогляді Г. Сковороди знайшло глибокий відгук у середовищі шістдесятників, які створили самобутню поетичну «Сковородіану», де образ мислителя інтерпретується крізь призму тогочасної дійсності та власних етичних пошуків. Попри часову дистанцію, філософ став для них духовно близьким символом гуманізму та внутрішньої свободи.