Proceedings of the International scientific and practical conference ― Modern Research And Education‖ (February 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 247 p.

96 Майстри художнього слова здійснили вдалі спроби висвітлення непересічної постаті українського мислителя на широкому «соціально-історичному тлі, у дзеркалі власних суджень про життя» [2,66]. Аргументом стануть найбільш знакові тексти, у яких представлено образ філософа: цикл варіацій та переспівів «Сковородіана» Івана Драча, поетичні цикли: «Сковорода і світ» Бориса Олійника, «Символи Сковороди» Ігоря Калинця, «Сковородинські думи» Володимира Підпалого; вірші: «Сковорода» Дмитар Павличка, «Ой ні, ще рано думати про все...» Ліни Костенко, «Стільки в тебе очей...» Василя Симоненка, «Він носить все своє з собою..» Івана Світличного, «Голос Сковороди» та «Сковорода. Хвилеві трени» Василя Стуса й ін. У постаті давньоукраїнського мислителя шістдесятників приваблювала насамперед його філософія свободи як основна форма індивідуалізації особистості. В есе «Духовний меч Сковороди» Іван Драч писав: «Сковорода оспівував свободу як найвищу суспільну цінність, проповідував, що дорожчого від волі немає нічого в світі» [3, 43]. У ліриці шістдесятників, котрі стали на шлях відкритого протистояння тоталітарній системі й свідомо обрали дисидентську долю, наскрізно постає мотив віртуальної волі як антитези несвободи. Про неї мріє ліричний герой – усамітнений в'язень – поезії Тараса Мельничука: «Мамо, / Підіть, будь ласка, у поле, / Зловіть за крильця / Чи за ніжку / Волю / І перешліть мені у конверті. / Я покладу її коло себе: / Нехай стрекоче» [4, 84]. У багатьох творах лейтмотивом проходить символічний образ птаха як знак «духу свободи», її невловимості, неосяжності. Так, у Пісні одинадцятій збірки «Сад божественних пісень» з'являється образ вільнолюбного орла, котрий, розгорнувши крила, «у край піднебесний таки полетів» [5, 58]. Яскравою типологією щодо цієї образної структури можна назвати рядки з циклу «Сковородинські думи» Володимира Підпалого: «Мене прикували до неба крила, / мої горизонти позначили виссю...» [6, 210]. Для покоління