Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Global Development‖ (February 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 229 p.

120 документами просторового планування, зокрема комплексними планами просторового розвитку територій. Така узгодженість дозволяє забезпечити практичну реалізацію стратегічних цілей через конкретні управлінські рішення у сфері землекористування та забудови територій. Разом з тим на практиці землеустрій часто використовується як окремий, ізольований інструмент, що обмежує його потенціал у системі стратегічного управління. Формальний характер розроблення землевпорядної документації, недостатня координація між структурними підрозділами органів місцевого самоврядування та відсутність системного підходу до використання земельних даних знижують ефективність управління територіальним розвитком. За таких умов інтеграція землеустрою в систему стратегічного управління територіальних громад є необхідною передумовою підвищення результативності публічного управління та досягнення цілей сталого розвитку. Незважаючи на зростання ролі землеустрою в управлінні територіальним розвитком, на практиці його інтеграція в систему стратегічного управління територіальних громад залишається недостатньо ефективною. Однією з ключових проблем є розрив між стратегічними документами розвитку громад та землеупорядною документацією. Стратегії розвитку, програми соціально- економічного розвитку та документи просторового планування часто розробляються без належної координації із землеустроєм, що призводить до декларативного характеру стратегічних цілей і ускладнює їх практичну реалізацію. Суттєвою проблемою є інституційна фрагментація управління земельними ресурсами на рівні територіальних громад. Повноваження у сфері землеустрою, просторового планування та соціально-економічного розвитку розподілені між різними структурними підрозділами органів місцевого самоврядування, що ускладнює прийняття узгоджених управлінських рішень. Відсутність єдиного координаційного механізму знижує ефективність використання земельних ресурсів як стратегічного інструменту розвитку територій [11].