Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Global Development‖ (February 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 229 p.

124 Таблиця 2. Напрями інтеграції землеустрою в систему стратегічного управління розвитком територіальних громад № Напрям інтеграції Управлінський зміст напряму Очікуваний результат для розвитку громади 1 Стратегічно- планувальна інтеграція Узгодження землевпорядної документації зі стратегіями розвитку та програмами соціально- економічного розвитку територіальних громад Підвищення реалістичності стратегічних цілей та їх просторове забезпечення 2 Інституційна інтеграція Координація діяльності органів місцевого самоврядування у сфері землеустрою, просторового планування та розвитку територій Формування узгодженої системи прийняття управлінських рішень 3 Управлінська інтеграція Включення земельних питань у всі етапи стратегічного управління: планування, реалізацію та моніторинг Посилення ролі землеустрою як управлінського інструменту 4 Інформаційно- аналітична інтеграція Використання геоінформаційних систем і кадастрових даних у стратегічному управлінні розвитком громад Підвищення обґрунтованості та прозорості управлінських рішень 5 Екологічно орієнтована інтеграція Урахування екологічних обмежень і принципів сталого розвитку в землеустрої Забезпечення екологічної збалансованості та стійкості територіального розвитку 6 Інтеграція у систему публічного менеджменту Включення землеустрою до механізмів публічного менеджменту та стратегічного контролю Підвищення ефективності управління земельними ресурсами громад Запропоновані напрями інтеграції формують підґрунтя для переходу до цілісної моделі стратегічного управління розвитком територіальних громад, у якій землеустрій виконує системоутворюючу управлінську функцію. Таким чином, інтеграція землеустрою в систему стратегічного управління розвитком територіальних громад передбачає перехід від фрагментарного використання земельних інструментів до цілісної управлінської моделі, у якій землеустрій виступає ключовою ланкою між стратегічними цілями розвитку та практикою просторової організації території.