Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (August 25-27, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Warsaw, Poland, 2025. - 35 p.

18 тривалої практики. Відтак професор завжди рекомендував не лише обстежувати хворих, але й опрацьовувати ці навички на здорових людях. Чому ж навчав і чого вимагав Образцов при оволодінні своєю методикою? Безсистемне розминання і «тикання» пальцями у живіт не призводять ні до чого, окрім напруження черевного преса. При пальпаторному обстеженні органів черевної порожнини перш за все необхідно досягти розслаблення черевної стінки, що досягається спокійним положенням хворого, його рівним диханням, ніжними й неспішними рухами рук лікаря. Пальці руки повинні бути трохи зігнутими, з урахуванням того, щоб до органа, який палькується, торкалися лише кінчики пальців, що мають найбільше чутливих нервових гілок. Образцов завжди звертав увагу на те, що максимальна чутливість пальців зберігається при ніжному дотику; при сильному натисканні чутливі нервові закінчення здавлюються і тонке відчуття зникає. Пальпуючи різні зміни в органах черевної порожнини, Образцов надав студентам і лікарям низку діагностичних і прогностичних ознак при різних захворюваннях. Так, він перший (1890 рік) вказав, що при черевному тифі можливо пропальпувати термінальний відділ клубової кишки, буркотливий,чутливий, нерівний. Ці явища можуть слугувати до певної міри діагностичною ознакою черевного тифу ще до отримання результатів спеціальних (лабораторних та ін.) методів обстеження хворого. Наявність при черевному тифі у правій здухвинній ділянці збільшених і чутливих мезентеріальних залоз, на підставі спостережень Образцова, − прогностично несприятлива ознака (В. П. Образцов, «Про діагностичне та прогностичне значення пальпації мезентеріальних залоз при черевному тифі»). У своїй роботі «До загальної симптоматології ентеритів і колітів» Образцов описав клінічну картину та диференційну діагностику цих двох кишкових уражень. Образцов детально розробив методику пальпації червоподібного відростка і саме він вперше звернув увагу на явища перитифліту, як одну з клінічних форм апендициту. На ІІІ з‘їзді акушерів та гінекологів у Києві (1909 рік) він доповів «Про тазові апендицити у жінок». Він надав класичну диференційну