Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and cultural innovations‖ (October 7-9, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. - 138 p.

31 Найяскравішим прикладом успішного застосування такої стратегії є вихід із кризи світової економіки у тридцяті роки минулого століття. Не менш успішно її застосували і в Китаї на рубежі XX-го та XXI-го ст. Ефективність економіки попиту підтверджує й світова економічна наука. Теоретичну основу економіки попиту заклав Дж. М. Кейнс. Він, зокрема, довів, що державні замовлення у межах реалізації стратегії попиту можна здійснювати за рахунок емісії без загрози критичного рівня інфляції [3]. В Україні можливість використання вільної робочої сили в період максимального рівня безробіття було, нажаль, втрачено. Актуальною стала стратегія пропозиції, яка вимагає не збільшення кількості працівників, а підвищення продуктивність праці, побічним ефектом використання якої є ще більше зростання безробіття. Слід зазначити, що держава має у своєму розпорядженні три основні важелі, за допомогою яких вона може впливати на ринкову економіку: держзамовлення, податки, відсоток. І якщо для стратегії попиту головним із них є державне замовлення, то для стратегії пропозиції – податки та відсоток. Проте в Україні кожна спроба зниження податку чи відсотка призводила до інфляції і очікуваного зростання виробництва не відбувалося. Негативний результат зумовлений тим, що і податки, і відсоток кредитування знижували однаково для всіх суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, але мотивувати, за нашою думкою, потрібно було переважно носіїв інноваційних проєктів. Найефективніші проєкти можна частково чи повністю фінансувати за рахунок держави, що яскраво довів досвід «японського дива». Залучення видатних західних економістів до вирішення проблеми економічного зростання держави, позитивних результатів не дали. Україну відвідав один із авторів «чилійського економічного» дива Артур Лаффер, але його новаторські пропозиції не враховували особливостей української економіки. Долучився до нашої проблеми і лауреат Нобелівської премії в галузі економіки у 2008 році американський економіст Пол Кругман, пристрасний