Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

41 Оцінка екологічного стану регіонів України в умовах воєнних дій стала одним із ключових завдань державної політики. Внаслідок масштабних руйнувань, інтенсифікації антропогенного тиску та деградації системи моніторингу довкілля постала необхідність у перегляді традиційних підходів до екологічного оцінювання. Війна не лише завдає безпрецедентної шкоди природним системам, але й унеможливлює об’єктивний контроль за їх станом, що зумовлює перехід від стандартних процедур спостереження до воєнно- екологічного аудиту та розрахунку екологічних збитків. Основною проблемою є фізична та функціональна деградація мережі моніторингу довкілля. Значна частина території країни, особливо прифронтові та заміновані ділянки, є недоступною для відбору проб атмосферного повітря, води та ґрунтів. Це формує «інформаційні сліпі зони» і призводить до істотних прогалин у даних про реальний рівень забруднення [1]. Додатковим чинником є руйнування матеріально-технічної бази – лабораторій, гідрологічних і метеорологічних станцій, які забезпечували безперервний збір даних. Унаслідок цього сучасне оцінювання довкілля має переходити від середньорічної статистики до кризового, оперативного моніторингу, орієнтованого на виявлення пікових концентрацій забруднень після вибухів, пожеж або хімічних інцидентів. Не менш важливим викликом є поява нових типів контамінантів, які не охоплені чинними нормативами. В умовах війни фіксуються вибухові речовини та метаболіти (гексоген, тротил), важкі метали військового походження (свинець, мідь, кадмій), продукти горіння техніки й інфраструктури (сажа, діоксини, поліароматичні вуглеводні). Національні гранично допустимі концентрації (ГДК), розроблені для промислового та комунального сектору, не відображають ризики військово-техногенних забруднень. Це вимагає адаптації методик оцінювання ризику, введення нових токсикологічних нормативів і впровадження воєнно-екологічного моніторингу. У зв’язку з цим особливого значення набуває методологія оцінювання екологічних ризиків (Ecological Risk Assessment, ERA), що є ключовим інструментом міжнародної політики у сфері