Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

42 охорони довкілля. У класичному вигляді ERA базується на триступеневому підході: 1. Ідентифікація небезпеки (screening) – виявлення потенційно небезпечних чинників; 2. Кількісна оцінка ризику (assessment) – визначення рівня ризику за коефіцієнтом RQ (Risk Quotient) = PEC/PNEC; 3. Управління ризиком (management) – визначення пріоритетів природоохоронних заходів. Цей підхід реалізується Агентством з охорони навколишнього середовища США (US EPA) та Європейською агенцією з хімічних речовин (ECHA) і широко застосовується в рамках стандартів OECD та UNEP. У міжнародній практиці RQ ˂ 1 свідчить про відсутність загрози, а RQ ˃ 1 – про наявність екологічного ризику, який потребує втручання. Адаптована матриця оцінки екологічних ризиків [2] у воєнних зонах поєднує принципи ERA (US EPA, ECHA) із критеріями, розробленими міжнародними екологічними організаціями (UNEP, CEOBS, OECD) та українськими науковими інституціями. Модель враховує специфічні чинники воєнної контамінації, зокрема ризики вибухонебезпечних предметів (BHП), пошкодженої інфраструктури, несанкціонованих звалищ відходів і зміни гідрогеохімічних умов [3–5]. Міжнародний досвід, зокрема післявоєнні аудити в Сербії, Боснії, Іраку, Сирії та Ємені, довів ефективність адаптованих ERA-моделей: 1. У Балканських країнах UNEP застосовувала просторовий аналіз інтенсивності бомбардувань для визначення зон підвищеного ризику забруднення важкими металами та вибуховими речовинами. Ризик оцінювався за комбінацією ймовірності події (близькість до місць боїв) і тяжкості наслідків (чутливість екосистеми чи водного горизонту). 2. У Косово та Іраку головними були інфраструктурні ризики – руйнування хімічних і нафтохімічних підприємств. Рівень оцінювався як критичний через потенційну небезпеку масштабної хімічної катастрофи.