Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

59 індустріальний парк, у межах якого китайські компанії інвестують у виробництво металів, будівельних матеріалів, текстилю та сільськогосподарської продукції. Такий підхід дає змогу поєднати інфраструктурні проєкти з розвитком людського капіталу, забезпечуючи підготовку місцевих кадрів і трансфер технологій. Створення промислових хабів сприяє розширенню внутрішнього ринку праці та підвищенню експортного потенціалу країн Південної Африки [5]. Фінансова архітектура інфраструктурної дипломатії Китаю ґрунтується на тристоронній взаємодії держави, банківських інституцій і корпорацій. Ключову роль відіграють Експортно-імпортний банк Китаю (Exim Bank), Банк розвитку Китаю (CDB) та державні інвестиційні фонди, серед яких Silk Road Fund і China-Africa Development Fund. Ці інституції забезпечують пільгове фінансування інфраструктурних проєктів через довгострокові кредити, механізми державно-приватного партнерства або контракти, де ресурси обмінюється на інфраструктуру. У межах Форуму китайсько-африканського співробітництва (FOCAC) узгоджуються стратегічні напрями взаємодії, що охоплюють розвиток енергетики, транспорту, сільського господарства й цифрової економіки [4]. Вагомим напрямом інфраструктурної дипломатії є енергетика. Китай активно інвестує у спорудження гідроелектростанцій, сонячних і вітрових парків, сприяючи енергетичному переходу країн Півдня Африки. У Замбії побудовано ГЕС «Kafue Gorge», у Мозамбіку реалізується проєкт із розвитку сонячних електростанцій у регіоні Тембе, а в Намібії встановлено перші китайські вітрові турбіни, які забезпечують електроенергією понад 100 тисяч домогосподарств. Така політика поєднує економічну ефективність із екологічною відповідальністю та формує передумови для впровадження «зелених» технологій. У межах Ініціативи зеленої енергетики Китай просуває модель сталого розвитку, що сприяє виробленню нових стандартів міжнародної співпраці [5].