Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and culture: integration and prospects‖ (November 3-5, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2025. - 254 p.

58 Дипломатія інфраструктури базується на переконанні, що розвиток матеріальної бази є основою політичної стабільності та сталого економічного зростання. Китай виходить із того, що через будівництво доріг, залізниць, портів, електростанцій і телекомунікаційних мереж створюється середовище, яке стимулює модернізацію країн-партнерів. Такий підхід протиставляється традиційним західним моделям допомоги, орієнтованим на політичну умовність і короткострокові вигоди. Інфраструктурна дипломатія має комплексний характер, поєднуючи державне управління, корпоративні інтереси та багатосторонні фінансові механізми. Її головними принципами є рівноправність, взаємовигідність і стратегічна послідовність дій, що на практиці означає перехід від моделі допомоги до партнерства розвитку [2]. Регіон Південної Африки посідає одне з провідних місць у зовнішньоекономічній стратегії Китаю. Його значення визначається вигідним географічним розташуванням та значним ресурсним потенціалом. Саме тут спостерігається найвища концентрація китайських інвестицій у межах ініціативи «Один пояс, один шлях». Уряди Анголи, Замбії, Намібії, Південно- Африканської Республіки, Ботсвани, Зімбабве та Мозамбіку активно співпрацюють із Китаєм у сфері розвитку транспортної, промислової, енергетичної та телекомунікаційної інфраструктури. Китайські корпорації PowerChina, Sinohydro, China Road and Bridge Corporation і China Communications Construction Company реалізують масштабні проєкти, що охоплюють як континентальну, так і морську інфраструктуру. Серед найбільш відомих прикладів є реконструкція залізниці Танзанія-Замбія (TAZARA), будівництво порту Лобіто в Анголі, розширення порту Мапуту в Мозамбіку, прокладання автомобільних магістралей через території Ботсвани та Намібії. Ці проєкти не лише покращують внутрішню логістику, але й формують альтернативні маршрути експорту природних ресурсів до азійських ринків [3]. Важливою складовою інфраструктурної дипломатії є створення спеціальних економічних зон, які виступають лабораторією промислової співпраці. Замбійсько-китайська зона співробітництва (ZCCZ) розвивається як