Proceedings of the International scientific and practical conference “Integrative science, technology and cultural development” (November 10-12, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2025. - 141 p.

46 соціальної регуляції: мораль визначає зміст вітального імперативу як універсальної норми збереження життя, а право надає цим засадам інституційну форму, механізми відповідальності та гарантії справедливості. Проаналізовано принципи регулятивної політики - примат життя, субсидіарність, пропорційність, солідарність, адаптивність і навчальна спрямованість - як основу для формування культури самозбереження, самовиживання та взаємної відповідальності. Підкреслено, що у воєнний період соціальна регуляція набуває поліцентричного характеру, об‟єднуючи державу, громади, волонтерські структури, медичні та освітні інституції у спільну систему життєзбереження. Вітальна безпека визначається як морально- правовий імператив національної стійкості, що поєднує гуманістичні цінності з інституційною ефективністю, забезпечуючи гармонію між правом, мораллю та культурою відповідальності у збереженні людини як найвищої суспільної цінності. Ключові слова: вітальна безпека, соціальна регуляція, морально-правові імперативи, національна стійкість, самозбереження, регулятивна політика, війна, самовиживання. Нинішня доба - це період граничної концентрації загроз і випробувань, коли війна, гібридні конфлікти, технологічні зсуви та багатовимірна криза довіри оголюють первинну цінність людського життя і водночас вимагають нової мови для опису суспільної стійкості [14, с. 96]. У такому контексті вітальна безпека постає не лише як політико-правова категорія, а як морально- нормативний імператив соціальної регуляції, що визначає допустимі межі дії держави, громад і кожної особи, спрямованої на самозбереження, самовиживання та гідну перспективу розвитку [13, с. 168; 18, с. 6]. Йдеться про інтегративний принцип, у якому мораль і право виконують взаємодоповнювальні ролі: мораль - як внутрішній регулятор, що наділяє сенсом правила співжиття, право - як зовнішній механізм кодифікації та примусу, котрий забезпечує рівність доступу до безпеки як блага [11, с. 104].