Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interdisciplinary Dialogue and New Paradigms‖ (December 1-3, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Astana, Kazakhstan, 2025. – 62 p.

16 необхідність створення уніфікованих протоколів діагностики, лікування і надання медичної допомоги постраждалим, а також потреба у подальших дослідженнях, спрямованих на мінімізацію токсичних наслідків та формування стратегії офтальмологічної безпеки. Ключові слова: пестициди, офтальмотоксичність, зір, патогенез, надзвичайні ситуації. Фосфорорганічні пестициди належать до найбільш поширених хімічних агентів, що активно застосовуються у сільському господарстві, тваринництві, харчовій промисловості та побутових системах боротьби зі шкідниками. Вони забезпечують високу ефективність у контролі популяцій комах, однак водночас становлять небезпеку для людини при гострому або хронічному впливі. Особливо значущим є їхній потенціал уражати орган зору — шляхом прямого контакту з оболонками ока або через системний метаболізм після інгаляційної чи трансдермальної абсорбції [1]. До фосфорорганічних пестицидів, що токсично впливають на орган зору відносяться диметоат, малатіон, піриміфос- метил, фозалон та хлорпірифос. В умовах надзвичайних ситуацій ризик токсичного впливу зростає багаторазово. Неконтрольовані викиди пестицидів при аваріях на аграрних складах, пожежах у сховищах ЗЗР або порушеннях технологій обробки територій створюють високі концентрації хімікатів у повітрі та воді [2]. Це призводить до швидкого ураження, як осіб, що перебувають у зоні інциденту, так і рятувальників, медичного персоналу, населення прилеглих територій. У таких умовах фосфорорганічні пестициди проявляють здатність легко проникати крізь кон’юнктиву та епітелій рогівки, долати захисний слізний бар’єр, запускати каскад запальних реакцій, оксидативних процесів та клітинної деструкції [3]. Ризики особливо високі в аерозольній формі — дрібнодисперсні частинки здатні утримуватися у повітрі тривалий час, осідаючи на слизових оболонках навіть при короткочасному перебуванні у зоні хімічної загрози. Це формує підґрунтя для розвитку офтальмотоксичних проявів, що можуть