Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interdisciplinary Dialogue and New Paradigms‖ (December 1-3, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Astana, Kazakhstan, 2025. – 62 p.

58 Соціальна безпека є одним із ключових елементів національної безпеки, адже саме вона відображає рівень захищеності людини від соціальних ризиків, нерівності, дискримінації та соціальної ізоляції. У сучасних умовах, коли українське суспільство переживає глибокі трансформації, пов’язані з війною, внутрішнім переміщенням населення, економічними кризами та психологічним виснаженням, роль соціального працівника набуває особливого значення. Його діяльність стає не лише інструментом реалізації державної соціальної політики, а й моральним орієнтиром, що визначає ціннісні основи відновлення довіри, солідарності та людяності. Етика соціального працівника – це не лише сукупність правил поведінки, а й система професійних цінностей, які визначають ставлення до клієнта, колег, суспільства та власної ролі у процесі соціальних змін. Походячи від грецького слова «ethos» (що означає філософське вчення про мораль, як його визначив Аристотель), професійна етика не лише досліджує професійну мораль, але й активно формує моральну свідомість професійної групи. У соціальній роботі основні етичні відносини виникають на всіх рівнях взаємодії: між фахівцями у колективі, між працівниками та клієнтами, а також між працівниками і соціальним оточенням клієнтів, різними установами та приватними особами. Ці зв'язки спрямовані на досягнення загального і особистого благополуччя через зміну в системі «людина – середовище» [1]. Центральними етичними принципами цієї професії є гуманізм, справедливість, повага до гідності людини, толерантність, конфіденційність, відповідальність і соціальна солідарність. Саме вони формують моральний фундамент соціальної безпеки, бо забезпечують довіру громадян до соціальних інституцій і зміцнюють соціальну згуртованість, що є основою стійкості держави. Сучасна українська реальність вимагає від соціального працівника високого рівня аксіологічної культури – здатності усвідомлювати, сприймати й транслювати суспільству ключові гуманістичні цінності. У період воєнних викликів і повоєнного відновлення саме соціальні фахівці першими стикаються