Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: From Tradition to Digital Future‖ (December 8-10, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2025. – 183 p.

169 достатньо часу для відпочинку, чергувати періоди інтенсивної роботи з паузами для відновлення. 3. Розвиток стресостійкості. Для волонтерів із підвищеною емоційною реактивністю проводити тренінги емоційної саморегуляції, навчання методам релаксації, майндфулнес, технікам контролю дихання [2, с. 9]. 4. Наставництво та підтримка. Залучати волонтерів зі «сильним» темпераментом як наставників для менш стійких колег. Формувати атмосферу взаємопідтримки та регулярні групові обговорення проблем. 5. Індивідуалізація ролей. Цінувати різноманітність темпераментів у команді: флегматичні волонтери вирізняються для монотонної роботи, спритні — для кризових ситуацій, емпатійні — для спілкування з підопічними. Висновки . Темпераментальні особливості волонтерів являють собою важливий фактор у розвитку синдрому емоційного вигорання. Волонтери з темпераментом «слабкого» типу — низькою витривалістю, адаптивністю та підвищеною емоційністю — демонструють найбільшу схильність до вигорання. Напроти, волонтери зі «сильним» темпераментом виявляють гарантійність до вигорання. Профілактика СЕВ має враховувати індивідуальні психологічні особливості волонтерів, особливо їхній темпераментальний профіль. Своєчасна діагностика, оптимізація навантаження, розвиток стресостійкості та адекватна підтримка сприятимуть збереженню психологічного благополуччя волонтерів та запобіганню розвитку клінічно вираженого синдрому емоційного вигорання. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Rusalov V. M. Object and subject related aspects of temperament. In Strelau J. (ed.), Temperament: Its Role in Mental Development . New York: Springer- Verlag, 1989. P. 1–23.