Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Art in Global Context‖ (December 12-14, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2025. – 190 p.

163 яка відображає наявність психосоматичних скарг (частої втоми, окремих болів), але без інтенсивності ЕГ-1. Тривожність у групі ризику зазвичай невисока, що означає, що волонтери ще не мають стійкої генералізованої тривоги — переважають ситуативні занепокоєння. Депресивні прояви мінімальні, тобто хронічне виснаження ще не переходить у стійкий депресивний фон [4, с. 122]. Такий симптомокомплекс відповідає фазі накопичення напруження без його патологічної генералізації. З клінічної точки зору це означає, що волонтери ЕГ-2 перебувають у критичному вікні для превентивних втручань: нормалізація режиму навантажень, навчання навичкам емоційної саморегуляції та своєчасне розпізнавання соматичних «тригерів» стресу можуть запобігти прогресуванню до рівня ЕГ-1. Профіль групи ЕГ-3 (контрольна група). Психічний стан залишається в межах норми. Дистрес мінімальний (~7 балів, нижче порогових рівнів), тривожність практично відсутня (~2 бали), депресія нульова, соматизація слабко виражена (6 балів, на рівні звичайних фізичних скарг) [1, с. 82]. Це свідчить про збережені адаптаційні механізми та резилієнтність — здатність протидіяти труднощам без негативних наслідків для психіки. Висновки та практичні рекомендації. Проведене дослідження дозволило встановити ключові закономірності психосоматичних проявів синдрому емоційного вигорання у волонтерів, залучених до гуманітарної діяльності в Україні. Емпіричний аналіз із застосуванням чотиривимірного опитувальника симптомів 4DSQ на вибірці 713 осіб продемонстрував чіткий градієнт психосоматичних показників, що відповідає різним стадіям формування СЕВ. Теоретичне значення отриманих результатів полягає у підтвердженні концептуальної моделі емоційного вигорання як стрес-зумовленого синдрому, що принципово відрізняється від клінічної депресії чи генералізованого тривожного розладу. Дистрес та соматизація виявились основними психосоматичними маркерами вигорання у волонтерів, тоді як тривожність і