Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Art in Global Context‖ (December 12-14, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2025. – 190 p.

164 депресія супроводжують це явище лише у частини осіб і не є його універсальними характеристиками. Встановлено, що волонтери з формованим синдромом вигорання (група ЕГ-1) демонструють найвищий рівень дистресу (медіана ~18 балів) та інтенсивну соматизацію (медіана ~15 балів), що втричі перевищує відповідні показники контрольної групи. Клінічно значущим висновком є виявлення специфічного психосоматичного профілю вигорілих волонтерів, який характеризується хронічним стресовим виснаженням із переважанням тілесних проявів накопиченого напруження. Психічне перенапруження значною мірою реалізується через соматичні канали: систематичні скарги на головний біль, порушення сну, фізичну втому, м'язові та шлункові болі репрезентують соматоформні прояви емоційного виснаження. Водночас приблизно чверть волонтерів із формованим вигоранням переживають епізоди гострої тривоги, що вказує на гіперактивацію тривожної реакції в контексті відчуття нездатності впоратись із ситуацією. Практична цінність дослідження визначається обґрунтуванням диференційованого підходу до профілактики та корекції синдрому емоційного вигорання залежно від стадії його формування. Для реалізації ефективної системи психологічного супроводу волонтерської діяльності рекомендується впровадити наступний комплекс заходів: На рівні скринінгу та раннього моніторингу доцільним є проведення регулярного тестування волонтерів за допомогою опитувальника 4DSQ для виявлення підвищеного дистресу та соматизації на ранніх стадіях. Критично важливо формувати у волонтерів навички розпізнавання тілесних сигналів перевантаження як первинних маркерів розвитку вигорання. Для волонтерів групи ризику (проміжна стадія формування СЕВ) рекомендується впровадити комплекс превентивних заходів, спрямованих на нормалізацію режиму праці та відпочинку із запровадженням регулярних перерв. Доцільним є навчання технікам релаксації, дихальним вправам та прогресивній м'язовій релаксації для зниження інтенсивності соматичних