Proceedings of the International scientific and practical conference “Science, Technology and Culture: Strategies for Sustainable Development” (December 15-17, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Krakow, Poland, 2025. – 120 p.

115 власну психіку та посередництвом психіки впливає на оточуючий світ. До усвідомлення власної суб’єктності, продовжує автор, здатний лише зрілий суб’єкт психічної активності, і останнього визначає як індивіда, який усвідомлює себе носієм і творцем власної психіки, розвиток якої, захист, відновлення та корекцію свідомо покладає собі за мету та цілеспрямовано її здійснює [2, с. 92-93]. Як слушно відмічає Н. Волянюк, аналіз психологічних особливостей особистості, яка опинилась в ситуації втрати роботи або неможливості її знайти (безробіття), завжди починається з позиціонування її як суб’єкта власної активності [1]. Отже, зрілий суб’єкт психічної активності досягає рівня суб’єкта психічної діяльності, виявляючи і утверджуючи свою суб’єктність в ситуаціях смислодіяльнісного перетворення (подолання) кризових ситуацій. На нашу думку, суб’єкт психічної діяльності, опинившись в кризовій ситуації, здатний більш конструктивно переструктурувати суб’єктивний проблемний простір на новій основі, отримати новий досвід вирішення такого роду кризових ситуацій в майбутньому ціною мінімізації можливих психологічних витрат, і, на базі актуальних особистісно-смислових новоутворень, ефективніше вирішувати поточні життєві проблеми. Суб’єктність найтіснішим чином пов’язана з рефлексією, яка проявляється у рефлексивному усвідомленні самого себе. Наслідком такого рефлексивного усвідомлення себе виступає суб’єктна інтенціональність як джерело різних форм суб’єктної активності (В. Татенко, Т. Титаренко). Як справедливо зазначає Т. Титаренко, активність суб’єкта є головною детермінантою рефлексивної активності у напрямку самоусвідомлення, її «внутрішньою інтенцією» [3], а в контексті вирішення нашої проблеми – важливим чинником внутрішньої смислодіяльнісної активності безробітних у переструктуруванні власного суб’єктивного проблемного простору, у самостійному і усвідомленому віднаходженні смислів нової професійної перспективи, у активізації самоаналізу і професійної самосвідомості.