Proceedings of the International scientific and practical conference “Science, Technology and Culture: Strategies for Sustainable Development” (December 15-17, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Krakow, Poland, 2025. – 120 p.

114 Виклад основного матеріалу. Конкретизація перетворюючої активності безробітного в ситуації професійного виключення закономірно апелює до пошуку понятійних конструкцій, які здатні реконструювати психологічні закономірності конструктивного подолання особистісної кризи зайнятості і не співпадають з усталеними концептами, евристичними в основному для фіксації феноменів пристосувальної активності особистості в критичних життєвих ситуаціях (наприклад, «адаптація»). Верифікація останніх у площині теоретико- емпіричного аналізу безробіття проводилася у площині поведінкової активності безробітних і показала свою продуктивність для опису феноменів, які визначають пристосувальний характер його подолання. Важливо розуміти, що криза зайнятості – частина життєвого шляху особистості, тому для аналізу її конструктивного переживання (подолання) потрібні поняття, які співвідносяться не з окремими ситуаціями, а з життям у цілому; не з окремими характеристиками емоційно-регулятивної сфери особистості, а з її цілісною представленістю у формі системно-динамічного, інтегрального утворення. Ми вважаємо, що таким концептуальним потенціалом володіє поняття «суб’єктності», яке змістовно конкретизує перетворюючу активність безробітного в ситуації переживання особистісної кризи зайнятості, виводять її за межі простого відновлення рівноваги, забезпечуючи тим самим конструювання нової соціальної ситуації зайнятості [4]. Як слушно відмічає Н. Волянюк, аналіз психологічних особливостей особистості, яка опинилась в ситуації втрати роботи (неможливості її знайти), завжди починається з позиціонування її як суб’єкта власної активності [1]. Системно охопити феномен суб’єктності у всій його повноті і багатоманітності не представляється можливим в рамках даної статті, тому розглянемо лише ті аспекти його онтологічного виміру, які репрезентують сутнісні характеристики в річищі вирішення актуальної для нас проблеми. Досліджуючи генетичні аспекти суб’єктності, В. Татенко в якості ключового обирає поняття «суб’єкт психічної активності» [2]. Саме в цій якості, на думку автора, особистість виявляє безпосередню регулятивну дію на