Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

8 Онлайн-проєкти з тимчасового інструменту адаптації перетворилися на повноцінну форму існування мистецьких практик, що має власну естетику, драматургію та комунікативну логіку. Цифрові платформи стали середовищем, у якому мистецькі колективи отримали можливість зберігати безперервність творчого процесу в умовах фізичних обмежень. Віртуальні виставки, онлайн-перформанси та стрімінгові покази дозволили не лише підтримувати контакт із національною аудиторією, а й значно розширити географію присутності українського мистецтва, долаючи просторові та часові бар‘єри [1; 8]. Важливою рисою українських онлайн-проєктів стало поступове відходження від прямого копіювання офлайн-подій. Митці та інституції почали розробляти автономні цифрові продукти, орієнтовані на специфіку екранного сприйняття. Це сприяло формуванню нових форм художньої мови, у яких поєднуються візуальні, аудіальні та інтерактивні елементи, а сам глядач набуває більш активної ролі у процесі інтерпретації [3; 4]. Особливе значення у цифровому мистецькому просторі набула діяльність, пов‘язана з оцифруванням культурної спадщини. Створення цифрових архівів, віртуальних турів та онлайн-колекцій стало інструментом збереження культурної пам‘яті в умовах загрози фізичного знищення культурних об‘єктів. У цьому контексті цифровізація виконує не лише технологічну, а й символічну функцію, фіксуючи культурну ідентичність як форму спротиву та самозбереження. Онлайн-проєкти також сприяли появі нових економічних моделей у мистецькому середовищі. Застосування цифрових платформ, NFT-механізмів та альтернативних форм монетизації дозволило частково компенсувати втрати від скорочення традиційних джерел фінансування. Хоча ці практики перебувають на етапі становлення, вони демонструють потенціал для формування більш гнучких та децентралізованих фінансових моделей у культурному секторі [3]. Зміна формату мистецької події у цифровому середовищі вплинула й на характер комунікації з аудиторією. Соціальні мережі, онлайн-дискусії та