Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

69 Слід також розрізняти поняття «дійсність» і «реальність», щоб не ототожнювати сферу реальності з одним з модусів її існування. Реальності, крім модусу дійсності, притаманні ще й інші модуси: можливість, необхідність і випадковість. При цьому саме поняття дійсності вживається в двоякому сенсі. У вузькому сенсі дійсність є реалізована можливість, а в широкому – це вся реальність загалом, яка містить в собі в тому числі й можливість як форму реальності. Це здійснена реальність у всій своїй сукупності: речей, втілених ідей, цілей, ідеалів, суспільних інститутів, загальноприйнятого знання. Можливість, дійсність та ймовірність у політиці – це три діалектично пов'язані поняття, де можливість – це потенційні варіанти (реальні, ймовірнісні чи формальні) розвитку подій, дійсність – здійснена реальність, тобто те, що сталося, а ймовірність – ступінь вірогідності настання певної можливості, що впливає на політичні рішення та стратегії суб'єктів політики, які прагнуть перетворити бажане (можливе) на дійсне шляхом реалізації своїх інтересів. Політики оцінюють ймовірність подій, щоб обрати найефективніші шляхи реалізації можливостей і досягнення поставленої мети [2, с. 74]. В політиці перехід можливого в дійсність відбувається як реалізація інтересів певного суб'єкта. Розрахунок руху у політичній діяльності є визначення його можливого результату, а гарантією безпомилковості – встановлення характеру і напрямку розвитку протиріч та їх можливих наслідків. Дійсність у цьому ракурсі – це динамічне протиріччя, а можливість – реальний потенціал політики, який потребує апробації в новому часі та просторі. Саме політичні наслідки як можливе і політичний стан як даність – дві основні сторони політичної реальності, хоча кожна з них володіє власним потенціалом. У політичній діяльності розвиток суперечностей може породити також надію на можливе, котре стане взірцем майбутньої реальності [2, с. 75]. Можливість і дійсність у політичній сфері використовуються неоднозначно. Для прийняття політичних рішень можливість – основний резервуар їх ефективності. Тому завдання політика полягає в тому, щоб виявити в тій чи іншій реальності дію певного закону і встановити умови його