Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

71 утримання збройних сил. Тому політична можливість – це не тільки сьогодення у майбутньому, а й мабутнє у сьогоденні; це не тільки розрахунок потенціалу причинно-наслідкових зв'язків, а й сам потенціал, який існує як данність; реальність з політично розрахованою ймовірністю до чітко визначеної зміни якості «поведінки» за інших рівних умов. Незначна перспективність такої ймовірності з філософської точки зору не послаблює необхідності політичного бачення можливостей її збільшення. Ймовірність показує наскільки вірогідно, що певна політична подія чи процес відбудуться. Ймовірність залежить від багатьох факторів: підтримки виборців, наявності ресурсів, політичної стабільності, дій інших суб'єктів. Наприклад, ймовірність перемоги кандидата на президентських виборах залежить від його популярності, фінансування кампанії та підтримки медіа. Чим вищі ці показники, тим вища ймовірність його перемоги. Зрозуміло, що попередити саму можливість появи небажаного є важливим завданням політики, політичного діяча й політичної інституції. Тому основним об'єктом уваги політика має бути дійсність, в якій присутні й можливість, і ймовірність. Їх розмежування постає радше як філософська, ніж політична категорія. Зазначене допомагає метотодологічно правильно організувати політичну діяльність, забезпечити її науково, не говорячи вже про те, що тим самим створюється і можливість, і ймовірність безпомилковості політичних рішень і дій. Разом з тим у політичній практиці дійсність нерідко постає як основний об'єкт політики, а можливість використовується як засіб зміни дійсності. Звідси і формула політики як мистецтва можливого. До речі, в цьому полягає одна з помилок політичної діяльності. В тій дійсності, яка часто постає як абсолютна реальність, фіксується фактично досягнуте, навіть історичне, воно статичне без урахування можливого і ймовірнісного, хоча й є дійсністю протиріч. Звичайно, можливість як потенціал дійсності не існує автономно, в політичній діяльності вона виокремлюється. Таким виокремленням є будь-який правовий документ, в якому можливість постає як регулятор дійсності, як ідеальне її бачення, яке цей