Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

73 бачення співвідношення можливості й дійсності, оскільки в ньому міститься деяке припущення, хоча й має під собою реальні передумови. Трагізм формули для політики, особливо української, полягає в тому, що ці реальні передумови можуть не виявитися, якщо політика не створить для них необхідних умов, хоча, в свою чергу, неприємним для нації є те, що цей вияв залежить від політиків. Так, в 1991 році в силу політичних обставин, які склалися, в Україні, створились необхідні позитивні умови для проголошення незалежності, реалізації національної ідеї [2, с.80]. Ймовірність як міра співвідношення можливого і дійсного в українській політиці – це розрахунок руху від дійсного до можливого. Такий розрахунок в Україні має множину варіантів державного, партійного й академічного характеру. Але багатоваріантність тут – не набір найбільш досконалих варіантів з відмінними нюансами, які можуть виникати як відтворення об'єктивованої національної ідеї, а переважно кабінетні, споглядальні, не побудові на глибокому аналізі українських реалій програми, що спрямовані на зняття або пом'якшення кризових явищ, а багато в чому популістські прагненні якомога швидше підвищити рівень добробуту народу. Хоча така ймовірність у програмному відображенні політичних партій часто сприймається українцями як певна надія на покращення їх життя. При цьому не враховується та обставина, що подібне програмування не може створити належний простір для творення всеохоплюючого, поступового з постійним нарощуванням потенціалу, цілеспрямованого й надихаючого у своїй історичній правоті й незворотності об'єктивного саморуху модерної української нації, яка вийшла на загальноцивілізаційний шлях розвитку, подолала, нарешті, колоніальну залежність і соціально-ілюзійну ідеологію [2, с.81]. Після проголошення незалежності Україна перебуває у стані нереалізованих можливостей. Для їх реалізації потрібна сильна й відповідальна політика, послідовний рух від дійсності як реалізованої однієї можливості до дійсності як другої реалізованої можливості в межах національної заданості. Все решта – перехідне, тимчасове і повинно з достатнім ступенем політичної