Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Dynamics of Change in the XXI Century‖ (December 1921, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Baku, Azerbaijan, 2026. – 90 p.

75 відображають незвичні, інколи аномальні, екстравагантні форми суспільної активності, котрі мають специфічну форму свого прояву та не вписуються у звичайні, схвалювані суспільством форми організації соціального життя. Поширені й вчинки та дії, які не лише не збігаються, а й конфліктують з оточуючою реальністю. Мають місце й протиріччя між бажаним і реальним, коли суб'єктивні устремління протистоять об'єктивним тенденціям суспільного розвитку. Сьогодні, в умовах російсько-української війни, значна частина українців (й світової спільноти) чекають на перемир'я, не усвідомлюючи, що якщо воно й станеться, то це буде лише пауза, замороження війни. Ймовірність підписання мирної угоди з Росією дуже низька або наближається до нуля, оскільки необхідних умов для перетворення можливості в реальність не існує. Судячи з інтенсивності бойових дій, росіяни не збираються закінчувати війну і всерйоз не розглядають можливість перемир'я. До того ж вони нічого не вкладають в суть самих перемовин. Для них це чергова можливість потягнути час і захопити якомога більше української території. Тому можливу паузу потрібно максимально використати на зміцнення ЗСУ, підготовку й перекваліфікацію військовослужбовців, роботу із суспільством. Треба готуватися до можливої нової війни. Хоча суспільство загалом сподівається повернутися у минуле життя, але цього не буде. Єдина наша можливість виграти війну – це побудова соціально-свідомого суспільства . Тільки так ми убезпечимо себе від майбутніх загарбницьких воєн з боку Росії. Це в дійсності найбільша гарантія нашої безпеки. Сильний соціум – це чи не єдине, що може гарантувати нашу незалежність і державність. Зрозуміло, що гарантом національної безпеки є насамперед сильна армія. Разом з тим нам потрібно перестати мислити лише в контексті продовження або закінчення війни. Необхідно взагалі не задаватися цим питанням, тому що в дійсності воно не буде важливим, коли у нас буде держава, на яку Росія не ризикне нападати.