Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interaction, Evolution and Progress‖ (December 21-23, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Copenhagen, Denmark, 2026. – 161 p.

138 Чотиривимірна анкети симптомів — The Four-Dimensional Symptom Questionnaire (4DSQ), Шкала соматичних симптомів — Somatic Symptom Scale — 8 (SSS-8), опитувальник «Емоційний інтелект» Н. Холла, методика «Емпіричний індикатор емоційного інтелекту» («ЕмІн») Д. Люсіна в україномовній адаптації О. Верітової. Виклад основного матеріалу . Традиційно поняття ЕІ розуміють як сукупність емоційно-соціальних рис, що відображають індивідуальні відмінності у способах сприйняття й регуляції емоцій [9, с. 425]. У словнику- довіднику (Н. Козирєва) термін інтелект визначено як «систему пізнавальних здібностей індивіда. Вищий рівень розвитку ЕІ визначається за рівнем розвитку мислення, розглянутого в єдності з іншими пізнавальними процесами – сприйняттям, пам‘яттю, мовою» [4, c. 23]. У контексті зростання психосоматичних скарг особливої актуальності набуває аналіз ЕІ як важливого регулятора психоемоційного стану особистості. Розвинені навички усвідомлення й керування емоціями сприяють зниженню внутрішнього напруження та адаптивному реагуванню на стрес, тоді як їх дефіцит може зумовлювати накопичення емоційної напруги та її тілесне відреагування, створюючи передумови для виникнення психосоматичних скарг. Різноманіття наукових підходів до осмислення психосоматичної проблематики зумовило відмінності у тлумаченні поняття «психосоматика». У «Сучасному тлумачному психологічному словнику» В. Шапара психосоматика визначається «як напрям психології, що досліджує вплив психічних чинників на виникнення різних соматичних захворювань, а також трактується як синонім поняття психосоматична медицина» [6, с. 411]. Поряд із поняттям психосоматики у науковій літературі використовують термін психосоматичні скарги. Сучасні науковці визначають це поняття як результат порушень емоційної та когнітивної регуляції, а не лише як наслідок соматичної патології. Зокрема, К. Кренке та співавтори зазначають, що при розладі соматичних симптомів провідну роль відіграє надмірна зосередженість