Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture: Interaction, Evolution and Progress‖ (December 21-23, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Copenhagen, Denmark, 2026. – 161 p.

45 діяльності органів публічної влади з урахуванням специфіки проблематики позиціонування в соціальному просторі. Проблему соціального простору та його інформаційної складової ІП в роботах розглядали такі чені, як Г. Зіммель, П. Сорокін, П. Бурдьє, Т. Парсонс, А. Лефевр, Е. Гідденс, І. Гофман, П. Бергер, Т. Лукман, Б. Верлен та інші. Саме за допомогою соціального простору видається можливим описувати соціальну реальність як просторово-часову структуру. У соціологічній науці склалося два підходи до розуміння соціального простору. Перший з них умовно визначається як об‘єктивістський. За нього соціальний простір розглядається як взаємопов‘язаний із предметним простором, а за цих обставин має ознаки об‘єктивності. Саме такий підхід реалізовували Е. Дюркгейм, П. Сорокін, Е. Гідденс. Другий підхід може бути визначений як суб‘єктивістський. Відповідно до нього, усе соціальне створюється, сприймається та перетворюється людиною – суб‘єктом цих процесів. Такий підхід притаманний дослідженням Г. Зіммеля, І. Гоффмана, П. Бергера, Т. Лукмана. Більшість науковців підходять до суспільства як до постійнозмінюваної системи внаслідок дії культурних і соціальних факторів. Відповідно до цього, інтеграція різних типів культури може застосовуватися для аналізу глобального інформаційного простору. Це й не дивно, адже суттєвою характеристикою сучасного світу є постійний обмін інформацією між культурами. Результатом цього є створення нових викликів для збереження ідентичності та інтеграції. Т. Парсонс розробив теорію соціальної дії, яка розглядає суспільство як систему взаємопов‘язаних елементів. У контексті ІП його структурно- функціональний підхід дозволяє зрозуміти взаємодію таких різних елементів, як: медіа, технології, інститути з метою не лише забезпечення стабільності, а й адаптації суспільства до нових викликів. На думку А. Лефевра, простір не є нейтральним, оскільки створюється і трансформується соціальними процесами. Його ідеї про «виробництво простору» можна застосувати до аналізу цифрового середовища як нового типу