Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

220 У контексті психології та психіатрії мотивація досягнення розглядається не лише як чинник успішності діяльності, а як важливий показник психічного благополуччя, внутрішньої енергії особистості та здатності до саморегуляції. Зниження мотивації досягнення часто супроводжується апатією, прокрастинацією, втратою життєвих перспектив, що може виступати предиктором емоційного вигорання, тривожно-депресивних розладів і дезадаптивних форм поведінки. Особливого значення у цьому зв’язку набувають смисложиттєві орієнтації, які виконують захисну та регулятивну функції, забезпечуючи психологічну стійкість особистості в умовах стресу. Відповідно до екзистенційно- гуманістичної парадигми, наявність життєвого сенсу та усвідомлених цілей знижує рівень психоемоційної напруги, підвищує толерантність до фрустрації та сприяє профілактиці психічних порушень. Таким чином, дослідження мотивації досягнення як чинника формування смисложиттєвих орієнтацій молоді має не лише теоретичне, а й клінічно- психологічне значення, оскільки дозволяє окреслити психологічні механізми підтримки психічного здоров’я, а також визначити напрями корекційної та превентивної роботи зі студентською молоддю. У сучасних соціально-культурних умовах, що характеризуються нестабільністю, зростанням рівня невизначеності та трансформацією ціннісних орієнтирів, особливої актуальності набуває проблема особистісної самореалізації молоді. Молодий вік є періодом інтенсивного становлення світогляду, формування життєвих цілей, професійного самовизначення та усвідомлення сенсу власного життя. У цьому процесі провідну роль відіграють мотиваційні механізми, зокрема мотивація досягнення, яка визначає спрямованість особистості на успіх, подолання труднощів та реалізацію власного потенціалу. У психологічній науці мотивація досягнення розглядається як складне інтегральне утворення, що охоплює потреби, мотиви, емоційно-вольові процеси та ціннісні установки особистості [1]. За Дж. Аткінсоном, поведінка людини в