Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

221 ситуації досягнення зумовлюється співвідношенням прагнення до успіху та уникненням невдачі, що визначає рівень активності та характер вибору цілей [1]. Цей підхід дозволив закласти підґрунтя для розуміння мотивації досягнення як динамічного процесу, що залежить як від індивідуальних характеристик, так і від соціального контексту. Подальший розвиток концепції мотивації досягнення пов’язаний з іменем Д. Мак-Клелланда, який визначив її як внутрішню потребу особистості досягати високих результатів, перевершувати стандарти та відчувати задоволення від самого процесу подолання труднощів [2]. Учений довів, що високий рівень мотивації досягнення сприяє формуванню ініціативності, відповідальності, самостійності та підприємливості, що є важливими як для індивідуального розвитку, так і для суспільного прогресу. У межах вітчизняної психології мотивація досягнення розглядається в контексті особистісного розвитку та самореалізації. С. Д. Максименко підкреслює, що мотивація виступає внутрішнім рушієм активності, який не лише спонукає людину до дії, а й надає їй смислової спрямованості [3]. У цьому аспекті мотивація досягнення постає не як прагнення до зовнішнього успіху, а як механізм саморозвитку та реалізації життєвих смислів. Особливе значення мотивація досягнення набуває у молодіжному віці, коли особистість перебуває в ситуації вибору життєвого шляху та конструювання власного майбутнього. Саме в цей період формуються смисложиттєві орієнтації – система уявлень про сенс життя, життєві цілі, цінності та особистісну відповідальність за власний вибір. Смисложиттєві орієнтації виконують регулятивну функцію, визначаючи спрямованість діяльності та надаючи їй внутрішньої значущості. Екзистенційний підхід до проблеми смислу життя найбільш повно представлений у працях В. Франкла, який вважав прагнення до сенсу базовою мотиваційною силою людини [4]. На думку автора, досягнення, позбавлене смислового наповнення, не здатне забезпечити стійке відчуття задоволення та внутрішньої гармонії. Навпаки, реалізація особистісно значущих цілей, що