Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

228 2. Дезадаптивні копінг-стратегії . Найсюрпризивнішим знахідженням було те, що вигорілі волонтери демонструють також найнижчі показники дезадаптивних стратегій. За шкалою самозвинувачення та катастрофізації ЕГ-1 показала найнижчі значення (M = 9,0 ± 1,5 та M = 5,0 ± 1,2 відповідно), тоді як ЕГ-2 та ЕГ-3 показали вищі показники (M ~ 11–12 та M ~ 7–8). Проте ці різниці не досягли статистичної значущості [F = 2,45–2,78; p = 0,07–0,10] [4, с. 1320]. За шкалою уникнення та придушення (avoidance & suppression) встановлено більш виразні відмінності [F = 5,82; p = 0,004]. ЕГ-1 показала найнижчі показники (M = 6,5 ± 1,8), ЕГ-2 та ЕГ-3 — вищі (M ~ 8–9). Це означає, що вигорілі волонтери менше намагаються уникати або придушувати свої емоції — вони просто емоційно «вимикаються». 3. Взаємодія емоційної регуляції з деперсоналізацією. Множинна регресійна модель виявила, що когнітивна переоцінка (reappraisal) мітигує позитивну кореляцію між втомою та деперсоналізацією [5, 6]. На низьких рівнях переоцінки втома мала сильний позитивний зв'язок з деперсоналізацією (β = 0,45; t = 4,08; p < 0,001), тоді як при високих рівнях переоцінки цей зв'язок був значно слабшим (β = 0,15; t = 1,52; p = 0,13) [5, с. 6]. Навпаки, придушення емоцій (suppression) посилило позитивну кореляцію між втомою та деперсоналізацією. При низьких рівнях придушення взаємозв'язок був помірним (β = 0,25), але при високих рівнях він істотно посилився (β = 0,62; p < 0,001) [5, с. 7]. Клініко-психологічна інтерпретація результатів. Парадокс вигорання — когнітивне та емоційне оніміння: Одне з найцікавіших знаходжень — це те, що на крайній стадії вигорання людина втрачає здатність як активно справлятися, так і активно захищатися від стресу. Це пояснюється феноменом когнітивного та емоційного виснаження [3, с. 348]. При вигоранні префронтальна кора (відповідальна за управління емоціями та планування) втрачає свою функціональність, що призводить до стану «емоційної гіпестезії» — людина виявляється неспроможною як почуватися