Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, Technology and Culture in the Era of Globalization‖ (December 24-26, 2025) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Geneva, Switzerland, 2026. – 234 p.

58 обвинувачую», в якому він звернувся з вимогою притягти до юридичної відповідальності усіх, хто стоїть за репресіями та арештами, починаючи з 1970 –х. рр. Так В. Стус зазначає, що органами КДБ та міліцією було вилучено не лише його твори, але і твори інших літераторів І. Драча, Л. Костенко, В. Симоненка, М. Вінграновського. Разом з тим, В. Стус наголошує на тому, що ворогами для влади Радянського Союзу є не тільки українські поети та дисиденти, але і творчість К. Юнґа та Ортеґи-і-Ґассета, що дає змогу припустити, що будь-які прояви інших культур були ворожими для радянської влади. Крім того, В. Стус у листі «Я обвинувачую» наголошує на тому, що радянська влада систематично порушує свої ж закони, не надаючи можливість ознайомитися із юридичними кодексами, і систематично знущаючись та, завдаючи побоїв дисидентам, тримаючи роками останніх в психлікарнях, при цьому застосовуючи каральну медицину. В. Стус зазначив, що КДБ є злочинною організацією, яка має бути засуджена [4]. Ще одним із напрямів дисидентського руху став рух за повернення кримських татар, депортованих з Криму в 1944-1945 на їхню історичну Батьківщину. У контексті даної теми важливими є дослідження Г. Бекірової «Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки). Нарис політичної історії», яка відзначає, що в 1970 – х рр. кримські татари неодноразово зверталися до державних органів з проханням розглянути їхнє повернення на історичну Батьківщину до Криму. Діячі кримськотатарського рух Бекир Османов, Муксим Османов, Решат Османов закликали свій народ організовувати демонстрації з вимогою повернення додому, самовільно селитися в своїх будинках в Криму [5]. Навіть попри прийняття Указу Президіума Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, проживаючої в Криму», який по суті скасовував попередній указ 1944, в якому кримські татари звинувачувалися у співпраці з німцями під час окупації Криму німцями, кримських татар все ще не допускали до переселення в Крим [6].