Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

116 Водночас П. Куліш використовує застаріле слово «чорторий» (у значенні «великий вир», «глибока яма», «урвище»), щоб показати, глибокий духовний занепад суспільства, в якому особистість не може знайти високих ідеалів та власної реалізації. Почуття ліричного героя у творі багатогранні. Передусім – це втрата віри в ідеали доби, крах ілюзій щодо торжества розуму й справедливості. Чайльд Гарольд бачить світ, у якому панують егоїзм, війни, руїни, і саме це пробуджує в ньому почуття скорботи за загубленою гармонією. У поемі Дж. Г. Байрона ця скорбота має філософський підтекст: світовий біль – це наслідок зіткнення високої душі з недосконалим світом, трагедії особистості, яка не може змиритися з обмеженістю реальності. Байронівська туга не є суто пасивним станом особистості. Вона містить елемент бунту, адже герой не просто сумує – він протестує проти несправедливості світу, хоча й доведений до відчаю, зневіри, безсилля. Його скорбота – це певною мірою форма морального спротиву. Для романтичного героя втеча від суспільства у власні роздуми - це єдина розрада знайти спокій, свій «тихий рай»: «...How long delighted The stranger fain would linger on his way! And could the ceaseless vultures cease to prey On self−condemning bosoms, it were here...» («...Як довго захоплений незнайомець хотів би зволікати на своєму шляху! І якби ж невпинні стерв'ятники (грифи) перестали полювати На груди, які засуджують самих себе, саме тут...»). П. Куліш передає стан Чайльд Гарольда, який шукає порятунку від «світової скорботи» в усамітненні на лоні природи, тому тут використано епітет «самітницькі думи». В. Богуславська підкреслює образ безсилля та марності зусиль: «яструб стира з неба», що веде до гіркого розчарування. Посмішка долі «гірка» – у ній поєднані іронія і сум. Тема «світової скорботи» у поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» є центральною і визначальною для образу героя та всієї Байронової поетики. «Світова скорбота» поєднує різні стани ліричного героя – особистий біль і філософський песимізм, розчарування і протест, самотність і велич духу.