Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

136 надмірно емоційними. Це створює додаткові ризики не лише для певних держав, а й для міжнародної стабільності. Орієнтуються на довгострокове бачення та прагнуть стабільності стратегічні лідери. Вони не виглядають привабливо для більшості виборців, але саме такі лідери є критично важливими для розвитку держав та міжнародної безпеки. Особливо в умовах криз. Яскравим прикладом стратегічного лідера є Вінстон Черчилль. Його політичні рішення ґрунтувалися не на емоціях чи спробах сподобатися виборцям, а на довгостроковому баченні майбутнього держави. На відміну від популістів, Черчилль не приховував складності ситуації й не обіцяв швидких успіхів. У своїй знаменитій промові 13 травня 1940 року він заявив, що не може обіцяти британцям нічого окрім «крові, тяжкої праці, сліз і поту» [2]. Такий підхід продемонстрував його чесність і готовність мобілізувати націю не через емоційні гасла, а через реалістичне розуміння загроз. Черчилль умів приймати складні та непопулярні рішення, розуміючи, що вони необхідні для довготривалої безпеки й стійкості держави. Його стратегічність проявлялась у здатності бачити ситуацію ширше, ніж короткострокові політичні вигоди, та у вмінні зберігати спокій під тиском кризи. Саме тому його лідерство вважається прикладом того, як продумана й чесна політика може стати опорою для держави навіть у найнебезпечніші моменти. І це гідний приклад для сучасних українських політичних діячів. Отже, криза виступає потужним чинником для зростання популізму та популярності харизматичних лідерів, однак довіра до популістів та їх обрання на впливові посади створюють ризики як для окремих демократичних держав, так і для міжнародної стабільності. Імпульсивні, емоційні рішення часто замість вирішення навпаки збільшують суспільні проблеми, посилюють конфлікти, зменшують довіру до політичних інституцій. Ефективне управління в кризові періоди потребує довгострокового бачення, готовності приймати складні та непопулярні рішення і чесного відображення реальних загроз.