Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (January 5-7, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Liverpool, United Kingdom, 2026. – 174 p.

82 зоб, акромегалія, гіперкортицизм або феохромоцитома. Нарешті, тривалий прийом глюкокортикоїдів, тіазидних діуретиків, гіпотензивних препаратів або оральних контрацептивів — також може сприяти підвищенню ризику розвитку цукрового діабету. Діагностика цукрового діабету базується на низці лабораторних показників, які дозволяють оцінити рівень глюкози в крові та функцію підшлункової залози. Основним показником є глюкоза крові, яка у здорових людей зазвичай знаходиться в межах норми і змінюється лише при патологічних станах. Глікований гемоглобін (HbA1c) відображає середній рівень глюкози протягом останніх 2–3 місяців, оскільки зберігається в еритроцитах протягом 90–120 днів, і є раннім маркером гіперглікемії, на відміну від разового вимірювання глюкози. Інсулін, гормон підшлункової залози, контролює рівень цукру в крові, а його зниження може свідчити про розвиток діабету 2 типу. Індекс HOMA-IR використовується для оцінки інсулінорезистентності шляхом аналізу співвідношення глюкози та інсуліну, а С-пептид дозволяє визначити функціональну активність β- клітин підшлункової залози — високі його значення характерні для діабету 2 типу, низькі — для інсулінозалежного діабету 1 типу. Ці показники допомагають не лише діагностувати захворювання, а й визначити його тип та ступінь тяжкості. Нормальний рівень глюкози в крові у здорової людини коливається між 3,3 та 5,5 ммоль/л. Якщо показники підвищуються до 5,5–6 ммоль/л, це свідчить про переддіабетичний стан, який потребує уваги та профілактичних заходів для запобігання розвитку діабету. Значення вище 6,1 ммоль/л є критерієм діагнозу «діабет» і вимагає подальшого обстеження, контролю рівня цукру та лікувальних заходів для стабілізації глікемії і запобігання ускладненням. Для зменшення ризику розвитку цукрового діабету рекомендується підтримувати здорову масу тіла та регулярно займатися фізичною активністю, приділяючи щонайменше 150 хвилин на тиждень. Важливо харчуватися правильно, віддаючи перевагу продуктам із низьким вмістом цукру та