Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

45 Така форма збереження традиції забезпечила її виживання навіть за несприятливих історичних умов [3; 10]. На початку ХХІ століття спостерігається активне відродження інтересу до традиційної культури, етнічної ідентичності та обрядовості. Жінка знову постає в центрі цих процесів - як дослідниця, виконавиця, організаторка культурних і мистецьких ініціатив. Сучасні фольклорні рухи, фестивалі, освітні проєкти часто мають виразне жіноче лідерство, що свідчить про актуалізацію сакральної місії жінки в нових соціокультурних реаліях [1; 3]. Отже, сакральна місія жінки в обрядовій традиції українців є історично тяглим і водночас динамічним явищем. Від прадавніх культів родючості до сучасних культурних практик жінка залишається ключовою фігурою у збереженні та трансляції ритуальних смислів. Культурологічний аналіз цієї ролі дозволяє глибше осмислити механізми функціонування традиції та значення жіночого досвіду у формуванні культурної ідентичності українського суспільства [1; 4; 10]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. Гримич М. В. Українська обрядова культура і жіночі ролі. Київ : Наукова думка, 2009. 312 с. 2. Грушевський М. С. Історія української літератури : у 6 т. Т. 1. Київ : Либідь, 1993. 392 с. 3. Гундорова Т. І. Жіноча суб‘єктність у національному дискурсі. Київ : Факт, 2007. 256 с. 4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 3 кн. Кн. 1. Київ : Обереги, 1994. 384 с. 5. Костомаров М. І. Слов‘янська міфологія. Київ : Либідь, 1994. 256 с. 6. Лановик М. Б., Лановик З. Б. Українська усна народна творчість : навч. посіб. Київ : Знання-Прес, 2005. 591 с.