Proceedings of the International scientific and practical conference ―Current Issues in Science‖ (January 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2026. – 179 p.

53 обережного розширення множинного статусу через контрольовані механізми [4]. Для України цей досвід важливий тим, що він підказує: сама наявність множинного громадянства не є автоматичним ризиком, якщо закон встановлює зрозумілі умови, обмеження та процедури, а також забезпечує дієві способи реагування на зловживання. Додатковим фактором, що змінює зміст дискусії, є масштаб міграційних процесів. Міграція — це не лише соціальний феномен, а й юридичний виклик, оскільки переміщення осіб впливає на реєстрацію, оподаткування, доступ до консульського захисту, а також на реальний зв‘язок особи з державою громадянства. У наукових оцінках міграції підкреслюється, що зростання кількості людей, які проживають поза країною народження, є стабільною світовою тенденцією, що прямо впливає на державні моделі громадянства та інструменти збереження зв‘язку з громадянами за кордоном [5]. Для України цей контекст особливо відчутний через вимушене переміщення населення внаслідок війни, що робить питання «юридичного повернення» людей не менш значущим, ніж їх фізичне повернення. Українська модель тривалий час існувала у режимі нормативної напруги: Конституція України проголошує єдине громадянство, але на рівні поточного законодавства застосовується конструкція, за якою у правовідносинах з Україною особа визнається лише громадянином України, навіть якщо вона набула громадянство іншої держави [6]. Така логіка дозволяла державі зберігати «єдність» статусу всередині країни, але водночас створювала проблему фактичної безкарності множинного громадянства і відсутності прозорих правил щодо наслідків, обмежень та контролю. У безпековій площині це породжує щонайменше три групи ризиків: ризики військового обов‘язку, ризики інституційної лояльності публічної влади і ризики політичного впливу. Перший блок ризиків стосується військового обов‘язку. У законодавстві про військовий обов‘язок і військову службу закріплено підхід, за яким військовий обов‘язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні [7]. За наявності «подвійного» статусу це може