Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

121 Компетентність є провідним орієнтиром сучасної педагогіки, оскільки освіта має готувати не просто «знаючого», а «компетентного» громадянина, здатного діяти в умовах динамічного світу. Проведений аналіз демонструє, що перехід до компетентнісної освіти є не просто освітньою реформою, а закономірним еволюційним процесом розвитку педагогічної думки, який триває з часів античності. Рушійною силою цього процесу виступає глобалізація та необхідність підготовки особистості, здатної діяти і адаптуватися у швидкозмінному професійному та соціальному середовищі, що знайшло своє відображення в Болонському процесі та Концепції НУШ. Ключовим досягненням сучасної педагогіки є зміщення акценту з простого накопичення знань на формування інтегративної здатності – компетентності, яка динамічно поєднує знання, уміння та ціннісні установки. Історичний огляд засвідчив, що ідея компетентності розвивалася від обґрунтування громадянських чеснот (Платон, Аристотель) до визначення професійної придатності та, нарешті, до системного розуміння як освітнього результату в другій половині ХХ століття. Незважаючи на потужну теоретичну базу та активне дослідження проблеми багатьма науковцями, досі залишається актуальною проблема уніфікації термінології, зокрема чіткого розмежування понять «компетенція» та «компетентність» у контексті освітньої політики. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на створення єдиної, функціональної термінологічної бази, що дозволить ефективно інтегрувати компетентнісний підхід у практичну діяльність освітніх закладів усіх рівнів. Адже саме компетентність є провідним орієнтиром, що забезпечує формування компетентного громадянина, здатного бути успішним у ХХІ столітті.