Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science and Innovation Today‖ (January 12-14, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. – 148 p.

127 Постановка проблеми та аналіз результатів останніх досліджень. Синдром емоційного вигорання – це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом. Особливо схильними до вигорання на роботі є люди, які працюють в сфері «людина-людина», тобто ті, чия робота пов’язана з постійним спілкуванням. Це лікарі й інші професіонали галузі охорони здоров’я, зокрема, фізичні терапевти, а також педагоги, психологи, соціальні працівники, волонтери, менеджери, керівники різних сфер та інші. Необхідність постійно бути на зв’язку, вислуховувати інших і говорити самому, стежити за важливими новинами, - все це призводить до того, що в якийсь момент у людини наступає виснаження нервової системи [1, с. 24-27]. Психоемоційне вигорання є надзвичайно актуальною та поширеною проблемою сьогодення. За різними даними, близько 5-7% населення у світі мають прояви вигорання [1, с. 24-27]. Працівники галузі охорони здоров’я посідають одне з перших місць серед спеціальностей з високим ризиком вигорання. За різними джерелами, від 20% до 75% працівників сфери охорони здоров’я перебувають у цьому стані. Дослідження організації Mental Health America (червень-вересень 2020 року) виявило, що емоційне і фізичне виснаження було найпоширенішою відповіддю стосовно змін у самопочутті медичних працівників (82%) [2]. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) прийняла за основу включити синдром емоційного вигорання до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11), де вигорання відноситься до професійних явищ і описується в розділі: «Фактори, що впливають на стан здоров’я чи контакт із службами охорони здоров’я». Відповідно до МКХ, вигорання – це синдром, який виникає внаслідок хронічного стресу під час професійної діяльності [2]. Професійна діяльність фізичних терапевтів пов’язана з постійним контактом з людьми, які мають певні проблеми зі здоров’ям, часто перебувають в емоційно напружених умовах при виконанні професійних обов’язків в реабілітаційних та медичних закладах. Все це викликає перенапруження нервової системи та емоційної сфери. Високий ризик зумовлений інтенсивністю