Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

116  Дермальні ознаки: Особливу увагу слід приділяти екхімозам. Виявлення дископодібних синців (сліди від кінчиків пальців) – це прямий доказ стороннього фізичного впливу, який неможливо пояснити технікою виконання СЛР. 1. Можливості радіологічної верифікації Впровадження ПКТ виводить доказовість на новий рівень. Радіологічне дослідження дозволяє побачити специфічні «сліди» реанімаційного процесу, які важко зафіксувати при звичайному розтині:  «Феномен вакууму»: Наявність газу в порожнинах суглобів як наслідок інтенсивних маніпуляцій.  Гастральна інсуфляція: Виражене роздуття шлунка повітрям (результат невдалої вентиляції легень). Поєднання цих ознак із типовою топографією переломів дозволяє нам верифікувати реанімаційний генез із високим ступенем достовірності [34]. Висновки Проведений аналіз морфологічних особливостей реанімаційного травматизму дозволяє дійти таких узагальнень: 1. Локалізація як маркер генезу. Основним критерієм ятрогенії є зосередження травм суворо в межах «зони СЛР». Для реанімації характерна симетрія: переломи II–VI ребер по передніх лініях у поєднанні з поперечним зламом тіла груднини. Якщо ж фокус травми зміщується на задні сегменти ребер або виходить за межі проєкції серця – це серйозний привід запідозрити сторонній фізичний вплив (напад). 2. Біомеханічні відмінності. Характер руйнування кістки прямо вказує на механізм: ритмічна компресія зазвичай дає «непрямі» поперечні розломи. Натомість осколкові чи косі переломи характерні для прямого удару. Окрему увагу слід приділяти шкірі: виявлення чітких геометричних відбитків предметів практично виключає версію про мануальну реанімацію. 3. Оцінка вітальних реакцій. При СЛР, яку проводять у стані клінічної смерті, запальна реакція тканин зазвичай відсутня. Мінімальний об’єм