Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

115  Специфіка зламу: при ударі часто спостерігаються осколкові або косі переломи безпосередньо в точці контакту.  Наявність відбитків: виявлення на шкірі чи в м’яких тканинах «геометричних» ознак предмета з обмеженою поверхнею – це ключовий доказ, що суперечить механізму мануальної реанімації. Оскільки при СЛР сила розподіляється через долоні або широкі манжети автоматичних систем, фокальні пошкодження для неї не є типовими [31]. 1. Діагностика вітальних реакцій: межа між життям і смертю Визначення функціонального стану кровообігу в момент травмування – «золотий стандарт» диференціації. Тут ми стикаємося з принциповою різницею в реактивності тканин:  При навмисному нападі: Травма завдається живому організму. Це зумовлює яскраву морфологічну картину: масивні перифокальні геморагії (синці) у м’язах та клітковині. На мікроскопічному рівні ми бачимо міграцію нейтрофілів (лейкоцитарну інфільтрацію) – чітку ознаку того, що серце працювало достатньо довго, аби запустилися механізми запалення.  При СЛР: Травматизація відбувається на етапі клінічної смерті або «агонії». Кровообіг або відсутній, або підтримується штучно й неефективно. Як наслідок – об’єм екстравазатів мінімальний, а гістологічна картина «німа»: біологічні системи репарації вже інактивовані, тому запальна реакція просто не встигає розвинутися [32]. 1. Вісцеральні та дермальні маркери Хоча інтенсивна реанімація може пошкодити внутрішні органи, такі травми мають локальний характер. Зазвичай це поодинокі розриви лівої частки печінки безпосередньо під місцем натискання. Натомість картина насильницької смерті значно ширша:  Характерні розриви порожнистих органів (кишечника), що майже не зустрічаються при СЛР.  Поліорганність ушкоджень: одночасні розриви селезінки, нирок та багатовогнищеві деструкції печінки [33].