Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

114 У судово–медичній практиці пошкодження печінки та селезінки традиційно вважаються ознаками зовнішнього насильства. Ятрогенні розриви цих органів при СЛР – виняткова рідкість. Ризик їх виникнення суттєво зростає лише за умов атипової анатомії, наприклад, при високому стоянні печінки у вагітних жінок [5, 29]. Тому виявлення травм органів черевної порожнини вимагає від експерта насамперед виключення версії про напад. Асоціювати такі пошкодження з СЛР можна лише за наявності специфічних анатомічних аномалій, що змінили проєкцію органів відносно точок компресії. Критерії диференційної діагностики реанімаційного травматизму та наслідків фізичного нападу Об’єктивна судово–медична оцінка генезу ушкоджень неможлива без комплексного підходу. Ми виділяємо п’ять ключових рівнів аналізу: 1. Анатомічна детермінація та локалізація Саме розташування травм є найбільш красномовним діагностичним маркером. Ушкодження, спричинені СЛР, майже ніколи не виходять за межі передньої проєкції грудної клітки та епігастрію.  Для СЛР характерно: симетричність, переломи II–VI ребер чітко по середньоключичній або середньопахвовій лініях, а також ізольовані поперечні переломи саме тіла груднини.  Ознаки нападу: асиметричний або «розсіяний» характер травм. Зокрема, виявлення переломів у паравертебральній зоні (задні відрізки ребер) практично нівелює версію про реанімаційне походження. Під час СЛР спина пацієнта зафіксована на жорсткій поверхні, що захищає ці сегменти. Будь–яка травма за межами стандартних точок прикладання сили – це прямий сигнал про сторонній фізичний вплив [30]. 1. Біомеханіка та морфологічні особливості СЛР базується на ритмічному стисненні, що призводить до «непрямих» переломів: кістка згинається до критичної межі, утворюючи чисту поперечну лінію розлому. Прямий же удар (напад) має докорінно іншу механіку: